МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
17.08.2010 N 31-32/183
Начальнику Головного
управління юстиції
Міністерства юстиції
України в Автономній
Республіці Крим,
начальникам головних
управлінь юстиції
в областях, мм. Києві
та Севастополі
У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України
звернень щодо правомірності посвідчення нотаріусами довіреностей,
згідно яких банківські установи, як заставодержателі,
уповноважують працівників цих установ, як повірених осіб, зняти з
обліку в органах ДАІ передані в заставу автомобілі, власниками
яких є фізичні або юридичні особи, та на які згідно чинного
законодавства звертається стягнення, повідомляється наступне.
Посвідчення таких довіреностей не узгоджується з положеннями
чинного цивільного законодавства, якими визначено поняття та
підстави представництва, а також повноваження заставодержателя в
частині розпорядження майном, що є предметом застави.
Так, статтею 572 Цивільного кодексу України ( 435-15 )
(далі - Кодекс) встановлено, що в силу застави кредитор
(заставодержатель) має право у разі невиконання боржником
(заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати
задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом
(право застави).
Згідно статті 589 Кодексу ( 435-15 ) у разі невиконання
зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває
право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за
рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом
(стаття 590 Кодексу) ( 435-15 ).
Порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального
обтяження врегульовано, зокрема, Законом України "Про забезпечення
вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ).
Відповідно до статті 30 вказаного Закону ( 1255-15 )
обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим
обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального
обтяження третій особі.
Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження
укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою
для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне
рухоме майно.
Поняття представництва визначено статтею 237 Кодексу
( 435-15 ), згідно якої представництвом є правовідношення, в якому
одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити
правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах,
але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення
переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта
органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами
цивільного законодавства.
Частиною першою статті 238 Кодексу ( 435-15 ) встановлено, що
представник може бути уповноважений на вчинення лише тих
правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Отже, в аналогічних випадках, посвідчуючи довіреності слід
мати на увазі, що банк уповноважує повірену особу представляти
його інтереси перед третіми особами з метою реалізації майна, яке
є предметом застави, власником якого виступає фізична чи юридична
особа, та на яке звернуто стягнення згідно відповідного рішення
суду, що набрало законної сили, або в інших випадках, встановлених
чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, прошу довести вказану інформацію до
відома нотаріусів та попередити про неухильне дотримання вимог
чинного законодавства при посвідченні таких довіреностей.
Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу
юридичних послуг та реєстрації
адвокатських об'єднань К.І.Чижмарь